Посилено відповідальність за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху

Увага !!!

Сьогодні, 16 березня 2021 року, в газеті «Голос України» опубліковано Закон України від 16 лютого 2021 року № 1231-ІХ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення відповідальності за окремі правопорушення у сфері безпеки дорожнього руху» (Закон), який уже завтра — 17 березня 2021 року — з дня, наступного за днем його опублікування, набуде чинності.

Законом, крім іншого, внесено суттєві зміни до Кодексу України про адміністративні правопорушення (КУпАП) та Кримінального кодексу України (ККУ).

Так, у Кодексі України про адміністративні правопорушення цим Законом:

- встановлено заборону щодо можливості звільнення особи від адміністративної відповідальності у зв’язку з передачею матеріалів на розгляд громадської організації або трудового колективу при вчиненні правопорушень, передбачених частинами другою — четвертою статті 126 та статтею 130 КУпАП (ст. 21 КУпАП у редакції Закону) та при малозначності правопорушення у разі вчинення правопорушень, передбачених частиною четвертою статті 121, частиною п’ятою статті 122, статтями 122-2, 122-4, частиною третьою статті 123, частинами другою — четвертою статті 126 та статтею 130 цього Кодексу (примітка до ст. 22 КУпАП у редакції Закону). Іншими словами, малозначними означені діяння визнані бути не можуть;

- ст. 30 доповнено частиною третьою, якою визначено, що у випадку, якщо особою, позбавленою права керування транспортним засобом, до закінчення строку дії такого стягнення вчинено нове адміністративне правопорушення, за яке застосовано стягнення у виді позбавлення права керування транспортним засобом, до стягнення за вчинення нового адміністративного правопорушення приєднується невідбута частина стягнення. При цьому зазначається, що загальний строк позбавлення права керування транспортним засобом може перевищувати гранично допустимий строк, передбачений частиною другою цієї статті, тобто загальний строк позбавлення такого права у випадку систематичного порушення, може бути більшим ніж 10 (десять) років;

- збільшено строк накладення адміністративного стягнення за вчинення правопорушень, передбачених статтею 130 КУпАП (їх перелік значно розширено), зокрема передбачено, що стягнення у таких випадках може бути накладено протягом одного року із дня його вчинення (ч. 6 ст. 38 КУпАП у редакції Закону). У попередній редакції — протягом трьох місяців;

- посилено санкції за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 121, 122, 122-4, 124, 126, 130 КУпАП. Зокрема, збільшено розміри штрафів та подекуди доповнено основне покарання додатковим обов’язковим, а також замість оплатного вилучення транспортного засобу передбачено його конфіскацію (ст. 130 КУпАП у редакції Закону). Не забув законодавець і про пішоходів, велосипедистів, погоничів тварин та осіб, які керують гужовим транспортом, збільшивши розміри штрафів (фактично в 5 разів) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого статтею 127 КУпАП, тощо;

- передбачено, що у разі «фіксації обставин тимчасового затримання транспортного засобу в режимі фотозйомки (відеозапису) таке затримання відбувається без присутності понятих» (ч. 1 ст. 265-4 КУпАП), а огляд водія (судноводія) на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння, за умови застосування поліцейським технічних засобів відеозапису, — без присутності свідків (ч. 2 ст. 266 КУпАП). У разі неможливості застосування поліцейським технічних засобів відеозапису під час такого огляду, огляд здійснюється у присутності двох свідків.

Відчутних змін зазнав і Кримінальний кодекс України

Так, вжите у статтях 45, 46, 47, 48, частині четвертій статті 74, частині першій статті 75, статті 81, статті 82 ККУ формулювання «крім … порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», з огляду на використання у ньому прийменника «крім», що вживається тут з метою виділення винятку, свідчить про виключення осіб, котрі вчинили такі злочини, з кола суб’єктів, до яких може бути застосовано заохочувальні норми кримінального закону.

У цьому аспекті варто звернути увагу на два моменти:

-по-перше, вжите у згаданих статтях (статтях 45, 46, 47, 48, 74, 75, 81, 82 ККУ) формулювання «порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», яке за кількістю граматичних основ та видом зв’язку між ними є складнопідрядним реченням, яке пов’язує між собою всі його складові, вказує на те, що наявна заборона щодо застосування цих заохочувальних норм кримінального закону стосується виключно осіб, які вчинили злочин, передбачений статтею 286-1 ККУ (у редакції Закону);

-по-друге, означені обмеження (щодо неможливості застосування) не торкнулися змісту статей 69 і 79 ККУ. Іншими словами, особу, яка вчинила порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (відповідальність за яке передбачена статтею 286-1 КК) може бути звільнено від відбування покарання (як основного, так і додаткового з встановленням іспитового строку) на підставі ст. 79 ККУ за наявністю певних визначених цією статтею умов, а також може бути призначено більш м'яке покарання, ніж передбачено законом (тобто застосовано ст. 69 ККУ).

Зазнали змін статті 86 ККУ (Амністія) та 87 ККУ (Помилування). Також новим положенням доповнено статтю 55 ККУ відповідно до якого позбавлення права керувати транспортними засобами як додаткове покарання призначається на строк до десяти років.

Варто також звернути на зміст ст. 286-1 ККУ, яка в порівнянні з її попередньою редакцією зазнала істотних змін.

Варто нагадати, що під час правозастосування цих норм, слід враховувати положення ст. 58 Конституції України, ст. 8 КУпАП та 5 ККУ щодо зворотної дії закону у часі.

За інформацією особистого блогу Тетяни Слуцької