Докази та доказування в кримінальному провадженні в умовах воєнного стану: практика Верховного Суду

В умовах воєнного стану під час досудового розслідування кримінальних проваджень важливо приділяти велику увагу питанню збирання, перевірки, оцінки доказів. Завдяки належно зафіксованим та збереженим доказам вдасться притягнути винних осіб до кримінальної відповідальності за діяння, скоєні на території України. Сьогодні обставини багатьох кримінальних правопорушень можуть бути доведені значною мірою за допомогою електронних доказів, які є різновидом такого джерела доказів, як документи (в окремих випадках електронні докази можуть бути розцінені як речові докази). При цьому докази повинні відповідати тим критеріям і властивостям, які передбачені законом, щоб не виникало питання про їх недопустимість і суд міг покласти їх в основу судового рішення.

Про це розповіла суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду Олександра Яновська під час онлайн-практикуму.

«Наявність чи відсутність ознак допустимості доказів визначає можливість  використання фактичних даних саме як доказів у межах відповідного кримінального провадження. Насамперед ознакою доказів є визначене законом процесуальне джерело доказів (показання, речові докази, документи, висновки експертів). Крім того, доказ має бути зібраний, зафіксований і поданий уповноваженою особою. І, безперечно, ознакою доказів є дотримання процесуальної форми збирання та фіксації фактичних даних», – зазначила доповідачка.

Говорячи про особливості використання доказів під час воєнного стану, суддя ККС ВС нагадала, що у ст. 615 КПК України містяться положення, які стосуються цього питання.

Так, відповідно до положень КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу.

Тобто законодавець, ураховуючи специфіку воєнного стану, запровадив виняток із загального правила й зазначив у ч. 11 ст. 615 КПК України, що показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

До того ж показання, отримані під час допиту підозрюваного, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо в такому допиті брав участь захисник, а хід і результати проведення допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.

Спікерка зазначила, що ще немає судової практики ВС щодо застосування цих положень. Водночас вона звернула увагу на практику касаційного суду, яка стосується вирішення питання про можливість використання показань, отриманих із чужих слів.

Відповідно до загального правила у будь-якому разі не можуть бути визнані допустимим доказом показання з чужих слів, якщо вони даються слідчим, прокурором, співробітником оперативного підрозділу або іншою особою стосовно пояснень осіб, наданих слідчому, прокурору або співробітнику оперативного підрозділу під час здійснення ними кримінального провадження (ч. 7 ст. 97 КПК України).

Так, у постанові від 11 липня 2022 року у справі № 541/240/20 (провадження № 51-22км22) ККС ВС дійшов висновку, що працівник патрульної поліції, який у день вчинення кримінального правопорушення перебував на чергуванні та до внесення відомостей про це правопорушення до ЄРДР встановлював місцезнаходження транспортного засобу, керуючи яким обвинувачений здійснив наїзд на пішохода, не є працівником оперативного підрозділу в розумінні ст. 41 КПК України, який має повноваження на здійснення слідчих (розшукових) дій та негласних слідчих (розшукових) дій у кримінальному провадженні за письмовим дорученням слідчого або прокурора. І застереження, викладені в ч. 7 ст. 97 КПК України, щодо допустимості показань про обставини, отримані з чужих слів, не підлягають застосуванню щодо показань такого свідка.

Олександра Яновська також наголосила на важливості того, що докази мають бути зібрані, зафіксовані й подані уповноваженою особою. Так, розслідування, зокрема, нових складів кримінальних правопорушень мають здійснюватися з дотриманням правил підслідності, щоб особи, винні у вчиненні відповідних кримінальних правопорушень, були притягнуті до кримінальної відповідальності, оскільки порушення правил підслідності призводить до отримання недопустимих доказів.

Не менш важливим є дотримання процесуальної форми збирання та фіксації фактичних даних, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження й підлягають доказуванню.

Під час воєнного стану є певна специфіка проведення слідчих (розшукових) дій. У п. 1 ч. 1 ст. 615 КПК України зазначено, що під час проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи, якщо залучення понятих є об’єктивно неможливим або пов’язане з потенційною небезпекою для їхнього життя чи здоров’я, відповідні слідчі (розшукові) дії проводяться без залучення понятих. У такому разі хід і результати проведення обшуку або огляду житла чи іншого володіння особи, обшуку особи в обов’язковому порядку фіксуються доступними технічними засобами шляхом здійснення безперервного відеозапису.

«Введення воєнного стану на всій території України та внесення змін, запровадження новел у КПК України щодо особливого режиму досудового розслідування, судового розгляду в таких умовах не означає автоматичного застосування "особливих положень" на всій території України. Під час застосування цих положень мають бути дотримані вимоги, визначені законом. Так, на мою думку, у протоколі слідчих дій має бути зазначено про обставини, у зв’язку з якими поняті не залучені», – сказала суддя ККС ВС.

Доповідачка розповіла і про практику ККС ВС, присвячену окремим питанням доказування. Так, у постанові від 20 червня 2022 року у справі № 646/8454/17 (провадження № 51-381км22) ККС ВС зробив висновки щодо питань недопустимості протоколів НСРД і доктрини «плодів отруєного дерева», правової природи та доказового значення зразків для експертних досліджень, презумпції достовірності поданих доказів, а також правової природи та доказового значення електронного доказу.

Із цими висновками ККС ВС та висновками, зробленими в інших постановах, які стосуються питань доказів та доказування, можна ознайомитися в презентації Олександри Яновської – https://bit.ly/3UKRh5t.

Онлайн-практикум організували юридичний журнал «Право України» та юридичний портал «Ratio Decidendi».

Верховний Суд